Екстаз Від Осені у Вирі Творення

Ана Луїза Амарал (1956–2022) — видатна португальська поетеса, академічна дослідниця й публічна інтелектуалка, яка писала про складність жіночого досвіду — про пошуки гендерної ідентичності та непевності постмодерності в демократичну епоху Португалії, що, однак, і досі перебуває в тіні патріархального спадку і жорстких бінарних опозицій диктатури Салазара, так званої «Нової держави». У дусі екофемінізму Амарал оспівувала різноманіття людей, тварин і рослин — як біологічне різноманіття, так і культурну відмінність — та розмірковувала про радощі квір-материнства, сподіваючись, що майбутнє її доньки буде сповнене світлих можливостей. Повсякденні людські прагнення до миру й толерантності завжди залишалися в центрі її багатогранної творчості.

У цій новій антології, уперше перекладеній на українську Анною Котовою, поруч подано найвідоміші й менш знані вірші Амарал. Разом вони створюють цілісне уявлення про вагомий внесок поетеси у португальську та світову літературу. Збірка розкриває миротворчу поетику мисткині й стає заспокійливим бальзамом — водночас джерелом політичної життєвої сили для тих, хто цього потребує, особливо у часи війни, конфліктів і суспільних потрясінь.